КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕКАРБОНІЗАЦІЇ СИЛОВИХ УСТАНОВОК ТРАНСПОРТУ

Анотація

Напрямки відновлення та подальшого розвитку енергетики в Україні розглянуто відповідно до енергетичних установок з двигунами внутрішнього згоряння із врахуванням поширеного впровадження концепції «Сталий розвиток», що дозволяє вирішувати існуючі сучасні соціальні, економічні і екологічні проблеми. Для України з урахуванням економічних можливостей і обраних пріоритетів щодо обраного шляху розвитку в цей час необхідно обирати поступові і конкретні напрямки реалізації концепції сталого розвитку. Визначені найбільш пріоритетні напрямки практичної реалізації концепції та вказано, що ефективність цієї реалізації  пов’язана із розвитком індустрії на основі четвертої та п'ятої промислових революцій (Індустрія 4,0 і Індустрія 5.0). Одною із головних задач при вирішені проблем концепції стає забезпечення екологічної складової. Не зважуючи на відмічений прогрес у підвищенні екологічної ефективності двигунів внутрішнього згоряння, подальшої уваги  потребує виконання завдання щодо поширення впровадження «зеленої енергетики», тобто декарбонізації – зменшення викидів в навколишнє середовище парникового газу (СО₂). Питанню декарбонізації в перспективі необхідно приділяти найбільшу увагу як при розробці, так і при виготовлені та експлуатації двигунів. Показано, що оцінку впливу СО₂, що викидається з відпрацьованими газами двигунів внутрішнього згоряння в навколишнє середовище, проводять з урахуванням моделі експлуатації двигунів та обґрунтуванням введених поправок. Запропоновано новий критерій, який отримав назву: «Критерій ДВЗ теплового забруднення навколишнього середовища», який пропонується для використання у дослідженнях щодо оцінки ефективності  впровадження  стратегій декарбонізації на усіх видах транспорту при  реалізації концепція «Сталий розвиток»  в транспортних силових установках світу.  Запропоновано метод визначення ефективності фізико-хімічних процесів сумішоутворення і згоряння в циліндрах ДВЗ при використанні гібридного палива із «зеленим воднем» як його складової, що дозволяє визначити залежності впливу водню на рівень ефективних показників двигунів та утворення шкідливих викидів у відпрацьованих газах.